Проект

 

Позиція України щодо подальших заходів після 2012 року, спрямованих на подолання негативних наслідків змін клімату та боротьбу з глобальним потеплінням

 

 

За оцінкою Міжурядової групи експертів зі зміни клімату при ООН (МГЕЗК ООН), підвищення середньої температури атмосфери Землі більш ніж на два градуси робить наслідки глобального потепління незворотними, що призведе до глобальної гуманітарної і економічної катастрофи.

Офіційно позиція про неперевищення межі 2°С підтримана лідерами більшості розвинених країн включно з США, Європейським Союзом в цілому, Канади, Японії та інших. Ця позиція також була підтримана Україною на Генеральній Асамблеї ООН в 2007 році.

На сьогодні такі країни оголосили про такі кількісні зобов’язання в рамках переговорного процесу за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї:

Питання щодо визначення кількісних показників скорочення викидів парникових газів у країнах з перехідною економікою треба вирішувати диференційовано на основі ґрунтовного аналізу національних обставин з урахуванням багатьох чинників.

Наразі рівень ВВП на душу населення в Україні приблизно в 12 разів нижчий, ніж в середньому по країнах Додатку І РКЗК ООН, і нижчий, ніж у деяких країнах, які розвиваються. І навіть незважаючи на його високу вуглецевоємність викиди парникових газів на душу населення в Україні у півтора рази  нижчі, ніж в середньому по країнах Додатку І РКЗК ООН. Для зниження вуглецевоємності ВВП необхідно провести докорінну реструктуризацію промисловості, масштабну модернізацію енергетики, промисловості, сільського господарства тощо, що потребує значних часових та фінансових ресурсів.

Слід також відзначити, що країни Додатку І у період 1990-2006 рр. досягли мети Рамкової конвенції ООН про зміну клімату і не перевищили рівня базового року лише за рахунок країн з перехідною економікою. Викиди парникових газів в Україні за цей період майже на 7 млрд. т СО₂-еквіваленту менші, ніж за умови стабілізації щорічних викидів парникових газів на рівні 1990 р. У той же час викиди парникових газів в Австралії, Японії, Іспанії були вищими приблизно на 1 млрд. т СО₂-еквіваленту, Туреччині – 1,3 млрд. т СО₂-еквіваленту, Канаді – 1,4 млрд. т СО₂-еквіваленту, США – 9,4 млрд. т СО₂-еквіваленту.

Усвідомлюючи надзвичайну важливість проблеми антропогенного впливу на зміну клімату, Україна ще у 2007 році офіційно проголосила зобов’язання скоротити викиди парникових газів на 20% до 2020 р. і на 50% до 2050 р.

Подальші поступки можливі лише в випадку, коли Україні буде гарантовано збереження існуючих «гнучких механізмів» та доступ до фінансових механізмів, яких вона зараз позбавлена (кошти Адаптаційного Фонду РКЗК ООН, процес передачі технологій,  та ін.). Без таких або інших зовнішніх джерел фінансування заходів із скорочення викидів парникових газів або збільшення їх поглинання, накладання більш жорстких зобов’язань унеможливлює не тільки зростання економіки з метою досягнення світових показників рівня ВВП на душу населення, але й її відновлення, а також відновлення народонаселення.

Питання базового року є принциповим в позиції України. Через ситуацію, яка склалася в Україні після дезінтеграції СРСР, яку за своїми масштабами можна порівняти з техногенною катастрофою, у спадок Україні дісталися вкрай незбалансована енергетика, промисловість, сільське господарство та економіка в цілому. За 5 років (1990-1995 рр.) ВВП знизився більше, ніж удвічі. З 1990 р. населення країни скоротилося на 11%.

В результаті цього, відповідно до останньої інвентаризації, викиди парникових газів на Україні вдвічі менше, ніж в базовому 1990 р. Це дає можливість Україні залучити іноземні інвестиції для модернізації національної економіки через механізм емісійної торгівлі.

Останній приклад – підписання Урядом угоди з японською урядовою організацією «НЕДО» на продаж 30 млн. тонн одиниць установленої кількості, на суму 300 000 000 Євро.

Переніс базового року на інший, позбавить Україну цієї різниці між поточними викидами та базовими, що в свою чергу, призведе до втрати потенційних інвестицій в «кліматичні» проекти на кілька мільярдів євро.

Продовження використання гнучких механізмів Кіотського Протоколу потрібне для залучення додаткових коштів на енергозбереження та впровадження сучасних технологій в Україні. Українські підприємства почали брати участь у розробленні проектів спільного впровадження. Потенційно, завдяки проектам спільного впровадження , в Україні можна досягати знижень до 130 млн. тонн СО₂-еквіваленту і залучити понад 1,5 млрд.  євро на українські підприємства. Сьогодні підприємства реалізували лише декілька відсотків від прогнозованого потенціалу використання економічного механізму Кіотського Протоколу і планують більш активне використання проектних механізмів під час другого періоду зобов’язань. Чітка позиція України щодо підтримки другого періоду Кіотського протоколу відкриє шлях більшій кількості інвестицій у проекти енергозбереження та модернізації промисловості через механізм спільного впровадження та сприятиме зростанню позитивного міжнародного іміджу країни.